Фокальна терапія раку простати - рекомендації щодо подальшого етапу

фон

Фокальна терапія простати - це відносно новий терапевтичний підхід, при якому хвора тканина спеціально лікується за допомогою різних технологій, таких як кріотерапія, сфокусоване ультразвукове дослідження з високою інтенсивністю або фокальна лазерна абляція. На відміну від традиційної радикальної терапії, непомітна залозиста тканина, що оточує вогнище, щадиться. Таким чином, в ідеалі можна зберегти функціональність простати. Обгрунтованих довгострокових даних про успішність лікування, на основі яких можна скласти рекомендації щодо лікування та моніторингу, поки що не існує.

Постановка цілей

Група експертів, що складається з урологів, рентгенологів та патологоанатомів, оцінила наявні на даний момент дані. Метою було створити послідовні рекомендації щодо моніторингу пацієнтів з раком передміхурової залози після фокальної терапії [1].

методологія

Для того, щоб визначити відповідні дослідження первинної фокальної терапії раку простати, систематично проводився пошук у великих базах даних PubMed, Cochrane та Embase. Загалом 17 досліджень, разом з іншими відповідними даними, визначеними експертною групою, були включені в аналіз та складають основу для рекомендацій, нещодавно опублікованих у World Journal of Urology.

Результати та рекомендації

PSA та інші біомаркери

Рівень простатоспецифічного антигену (PSA), що продукується нормальними клітинами передміхурової залози, виявляється зниженим після фокальної терапії. Однак даних для опису кореляції між PSA в сироватці крові після фокальної терапії та довгостроковим прогнозом недостатньо. Тому визначення рівня PSA мало допомагає при обстеженнях. Згідно з одностайною думкою експертів, рівень ПСА, тим не менше, слід реєструвати, щоб забезпечити подальший аналіз. В даний час інші біомаркери використовуються лише для дослідницьких цілей і в даний час не відіграють ролі в подальшому лікуванні після фокальної терапії.

Позитивний результат mpMRI як пусковий механізм для біопсії

Високочутлива та дуже специфічна мультипараметрична магнітно-резонансна томографія (mpMRI) дозволяє покращити діагностику та цілеспрямовану терапію уражених ділянок. Після фокальної терапії ураження раніше оброблених та необроблених ділянок тканини залози можна ідентифікувати за допомогою mpMRI. Експерти рекомендують проводити mpMRI як мінімум раз на 6-12 місяців після початкового лікування. Оптимальні інтервали обстеження для подальших mpMRI не відомі, і їх слід визначати залежно від ситуації пацієнта та наявних ресурсів.

Хоча метод має високе негативне прогнозне значення, позитивне - лише помірне. При негативному mpMRI ризик прогресування або рецидиву захворювання, отже, низький. Однак позитивний результат mpMRI із підозрою на карциному повинен супроводжуватися цілеспрямованою біопсією для гістологічних досліджень.

Рекомендується проводити mpMRI через 3-6 місяців після початкової фокальної терапії, а також цілеспрямовану біопсію, в якій відбирають 4-6 проб з обробленої ділянки. Крім того, слід відбирати зразки з регіонів, які були помітні в mpMRI. Через 12-24 місяці слід відібрати ще 12 проб за допомогою систематичної біопсії та цілеспрямованої біопсії в області абляції. Якщо клінічні параметри стабільні, mpMRI слід повторити через 5 років і при необхідності провести біопсію аномальних областей.

Можливе поновлення лікування у разі стійкості або рецидиву

У 60-80% чоловіків із раком передміхурової залози це мультифокальне захворювання з високою часткою мутацій у морфологічно нормальній тканині простати. На даний момент незрозуміло, чи є поява карциноми в необроблених регіонах ознакою прогресування захворювання чи це ще один нерозкритий раніше осередок раку. Тому необхідний активний моніторинг як областей, які лікуються фокальною терапією, так і необроблених областей простати.

Орієнтація на основі оцінки та обсягу Глісона

У разі рецидиву або персистування раку в зоні, що лікується, можливе нове лікування наявними методами, включаючи фокусну терапію, якщо це видається медично обґрунтованим. Згідно з рекомендаціями авторів, прийнятним є бал Глісона 3 + 3 (група прогностичного класу 1) зі значно меншим обсягом, ніж до процедури, і достатньо регулярного моніторингу. Менші ураження (діаметр <7 мм) з оцінкою Глісона 3 + 4 (прогностична група 2 ступеня) та менший обсяг, ніж до процедури, можуть бути ретельно відстежені залежно від клінічної ситуації. Як варіант, пацієнтам можна запропонувати подальше лікування. Більші ураження з оцінкою Глісона 3 + 4 неодмінно слід лікувати. Це також стосується уражень з оцінкою Глісона ≥ 4 + 3 (прогностична група 3-5). Фокальну терапію слід застосовувати лише в тому випадку, якщо причини первинної невдачі відомі та виправлені, і як лікар, так і пацієнт переконані, що такий терапевтичний підхід є правильним вибором.

За визначенням, поява нового раку, що вимагає лікування на раніше не оброблених ділянках, вважається провалом фокусної терапії. Будь-який клінічно значущий рак, виявлений на необроблених ділянках, слід лікувати так, ніби це вперше рак передміхурової залози. Пацієнтам слід консультувати щодо радикальної та оновленої фокусної терапії. Можна видалити одне або два добре розмежованих ділянки раку, а пацієнта залишити в пулі спостереження. Однак, якщо рак є більш поширеним, рекомендується традиційне лікування цілої простати.

Висновок

Рекомендації, представлені в дослідженні, є результатом синтезу наявних на даний момент доказів та думки експертів.

Фокальна терапія залишається сферою, що розвивається, і в даний час доступно мало довгострокових даних. Потрібні подальші дослідження для оптимальної онкологічної безпеки та економічно ефективних способів спостереження за пацієнтами після фокальної терапії.

!-- GDPR -->